Легенди Нікополя і його таємниці


Невеличке місто у Дніпропетровський області під назвою Нікополь розташоване у південній частині області на правому березі Каховського водосховища. У Нікополі проживає наразі близько 114 911 чоловік. Але окрім цікавих історичних пам’яток і підприємств металургійної та декількох машинобудівної промисловості, тут є і свої цікаві легенди. 

Назва міста

У давні часи вважалося, що Ніко — це Микита, а поль — це поле. Сучасні історики і краєзнавці трактують інакше: Ніко — перемога, а Поль — місто. Існує ще одна версія (народна, гумористична) походження назви міста. Ніко — перемога, а поль – це пил. Назву місту дали влітку, а в той час у Нікополі було дуже пильно. Якщо б назвали восени назва була Нікогрязь. Але це, звичайно, не серйозна версія.

А чи були канатна дорога і міст через Дніпро?

Часто можна зустріти інформацію, що в роки окупації Нікополя німецькими військами в період між 1941-1944 роками була побудована через Дніпро канатна дорога, яка призначалася для перевезення вантажів і людей між Нікополем і іншою стороною Дніпра у спеціальних кабінках — «кошиках».

Мало хто може розповісти про неї, але старожили пам’ятають, що дорога була. І більше ніякої інформації. Вона ніби то починалася там де зараз знаходиться вічний вогонь, в районі центрального ринку, і йшла кудись на Лапинку. За іншою версією дорога починалася в районі колишнього будинку відпочинку, в районі вулиці Грушко. У роки війни німці встановили трудову повинність, за рознарядкою колгоспи відправляли на спорудження моста бригади працездатних чоловіків і жінок, підводи, коней. Через кожні 10 днів бригади оновлювалися. Будівництво бруківки німцями суворо контролювалося. У разі невиконання, розстріл загрожував голові і працівникам.

Міст, яким німці вирішили поєднати Нікополь і Кам’янку, лівий і правий береги Дніпра, мав для них величезне стратегічне значення. Будівництво кілька разів бомбила наша авіація. Були жертви, руйнування, але німці вперто відновлювали і продовжували будувати міст. Але завершити будівництво не встигли, завадив потужний наступ армії. На початку лютого 1944 група бомбардувальників під командуванням капітана Родімкі розбомбила міст з повітря. За іншою версією міст підірвали самі німці.

Взагалі, канатні дороги, що супроводжували німецьких гірських стрільців, не були унікальним явищем. Підвісні канатні дороги успішно застосовувалися в роки Першої світової війни, в Альпах. Вони розгорталися там, де військові вантажі було важко, неможливо або невигідно доставляти за допомогою в’ючних тварин або носіїв.

Схований скарб батька Анархії

Одна людина, наближена до батька Махна, запевняв, що золото отамана Григор’єва (вірніше — Одеського держбанку) було закопано в ніч з 27 на 28 серпня 1919 року в одному з курганів недалеко від Дніпра, в районі Нікополя. Взагалі, тема скарбів батька Махна дуже хвилює багатьох науковців, істориків і краєзнавців. Вперше тема «золотого арсеналу» Нестора Махна і закопаного ним «на чорний день» в околицях Нікополя скарбу спливла вже в 20-х роках минулого століття. Знали або чули про нього багато хто, але показати точно місце, де він заритий, не міг ніхто з колишніх соратників Махна. А що, якщо припустити, що махновський скарб шукали не в тому місці, де він насправді був захований?

В кінці 80-х років в Нікополі та навколишніх селах старі люди казали, що «запас» легендарного «батьки» був заритий восени 1919 року на березі річки Скарбна, нині затопленої водами Каховського водосховища. Ця річка відрізнялася тим, що часто змінювала свою течію і контури берегів, а її назва говорила сама за себе. Ходили легенди про надійно прихованих під її водами скарбах запорожців, колись закопаних на берегах норовливої річки, які з часом стали її дном. Напевно Нестор Махно, відправляючись темної ночі в супроводі кількох «вірних товаришів» закопувати скарб, багато чув про ці легенди. Тому можна припустити, що курган використовувався тільки для орієнтиру, а от де він наразі – загадка, похована під рукотворним морем.

Катериненська миля

Катерининська миля — пам’ятники історії і архітектури, дорожні знаки, побудовані в 1784-1787 роках на передбачуваному шляху проходження імператриці Катерини Великої з Петербурга до Криму. Таким чином у нашій області їх збереглося в гарному стані тільки дві — одна у центрі міста на Соборній площі, інша — в селі Волоське Дніпровського району.

Але є інформація, що саме у 1787 році російська імператриця Катерина II здійснила поїздку в південні губернії, у тому числі і Нікополь. І там також було встановлено милю. Існує легенда, що під кожну милю була покладена мідна монета достоїнством п’ять копійок. Наразі, слідів нікопольської милі не збереглося.

Школа-свастика

Існує у місті і легенда про школу№25, яка була побудована до війни, а під час окупації була добудована під керівництвом німців у вигляді свастики! Після звільнення міста ця «добудова» у вигляді свастики була розібрана (можливо німецькими військовополоненими). Якихось документальних фото підтверджень про таку будівлю не зберігалося. Наразі у місті діє Нікопольська середня загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів №25 з поглибленим трудовим і профільним навчанням.

Братська могила німців

Є інформація, що під час окупації німці, яких поранили під час бою 8 лютого 1944 року, знаходились в будівлі госпіталю заводоуправління. А під час визволення Нікополя госпіталь був обстріляний і загорівся. Німецькі поранені почали вистрибувати з вікон. Після звільнення Нікополя тіла убитих німців були поховані за будівлею заводоуправління. Зараз на цьому місці невеликий сквер.

Підземні ходи міста

Легенди про катакомби і підземні ходи, які існували в нашому місті дійшли до наших днів здебільшого у вигляді чуток. Більшість істориків вважає їх не більше ніж легендою. На жаль, велика частина ходів зруйнована, при будівництві нових будівель і переплануванні міста. Частина коридорів затоплена водами Каховського водосховища, а частина просто обвалилася. Але збереглися свідоцтва і усні розповіді, зокрема, про існування входу в підземелля в будівлі, де сьогодні розташовується Державна служба охорони та відділ по боротьбі з організованою злочинністю. Ніякого «входу під 6-м відділом», про який ходило стільки легенд там не має, але сам підвал є частиною катакомб. Прохід у них закладений цеглою. Коли його намагалися пробити, то з отвору хлинула вода, і його довелося терміново замуровувати. Але по розташуванню проходів, можна було припустити, в який бік йшли стародавні коридори. У будівлі заїжджого двору, в якому сьогодні перебувають ці служби, була погана слава.

Купці, які приїжджали з інших міст і зупинялися там, частенько безслідно зникали. Пізніше виявилося, що їх вбивали, а тіла складали в катакомбах. І тільки після закінчення громадянської війни там «поселився» міський відділ міліції. Також говорять, що є коридор, який вів колись до будівлі, що розташовувався в тому місці, де зараз стоїть середня школа №4, а від нього можна було потрапити прями в Спасо-Преображенський собор.

Одна з версій використання підземних ходів горить про те, що вони пов’язували між собою чотири церкви, а переміщалися по ним священнослужителі та віруючі. Напевно, не всі знають, звідки в старій частині міста цілих чотири церкви. Крім двох діючих до цього дня, були ще дві давніші. Їх сьогодні досліджують археологи. Далі з собору прямим переходом можна було потрапити в район Центрального ринку і парку Перемоги. Там за розповідями старожилів раніше була фортеця. Саме в це місце повинні сходитися всі коридори. Але головний нюанс в тому, що історикам не відомо про існування в цьому районі будь-яких укріплень. Тому складно сказати чи було це насправді чи це тільки красива міська легенда. Якщо фортеця і була, то потрапити з неї можна було в лікувально-діагностичний центр та на вулицю Грушка. Існування там підземель виявили близько 25 років тому. Місцевий жителів викопував вигрібну яму на своєму дворі, а натрапив на підземний хід. Під землею виявилася велика кімната, з якої вели три коридори: у парк Перемоги, вниз до Дніпра, і в бік сторону лікувально-діагностичного центру.

Відчайдухи і досі намагаються відшукати усю мережу тунелів і катакомб, але фахівці не радять це робити, адже багато з них можуть бути в аварійному стані.

Підготувала Дарина Сухоніс

Джерело: http://vesti.dp.ua/

05 декабря 2016 | просмотров: 1151

Оставьте отзыв:

Последнее на портале:

Поиск по порталу