С Днем освобождения Никополя!

Картинка к: С Днем освобождения Никополя!

От всего сердца поздравляем вас с праздником - Днем освобождения Никополя от фашистских захватчиков!

В сердце каждого из нас всегда будут жить героические события февраля 1944 года, когда в Никополе отгремели последние залпы вражеских снарядов, и в тяжелых боях наш родной край был освобожден от фашистских захватчиков.

В этот выдающийся день мы вспоминаем тех, кто отдал свою жизнь и здоровье ради свободной жизни будущих поколений.

Уважаемые ветераны! Примите искреннюю благодарность и низкий поклон за ваши мужество и героизм, за то, что выстояли в тяжелых боях и не отдали родную землю на растерзание врагам.

Мы в вечном долгу перед вами за нашу свободу, за право на свободную жизнь и счастье под мирным небом. Пусть никогда не угасает в ваших сердцах надежда и вера в светлое будущее, в укрепление и процветание родного города!

С праздником, дорогие земляки!


Стисла інформаційна довідка про звільнення військами 3-го та 4-го Українських фронтів м. Нікополя від німецьких окупантів

Наказом Верховного Головнокомандування Збройних Сил СРСР від 26 жовтня 1943 р. командуванню 3-го Українського фронту було поставлено завдання до кінця місяця вийти на лінію Кривий Ріг – Апостолово – Нікополь. Війська 2-го, 3-го та 4-го Українських фронтів вели кровопролитні бої на далеких рубежах до Нікополя з метою вибити німців із Нікопольського  марганцевого і Криворізького залізорудного басейнів.

Головним результатом Нижньодніпровської наступальної операції 2-го, 3-го та 4-го Українських фронті було створення в жовтні-грудні 1943 р. Дніпропетровського стратегічного плацдарму для наступу на Криворіжжя та Нікополь.

Бойові дії військ 3-го та 4-го Українських фронтів з розгрому німецьких військ в р-ні м. Нікополя на правому та лівому берегах Дніпра були фронтовою Нікопольсько – Криворізькою операцією з 30 січня по 29 лютого 1944 року, що була одною із складових Дніпровсько – Карпатської стратегічної наступальної операції Збройних Сил СРСР взимку 1944 р.

Для її проведення було залучено 47 стрілецьких дивізій, танковий, кавалерійський, два механізованих корпуси, дві повітряні армії, 705 тис. чоловік, 7796 гармат і мінометів калібра 76 мм і вище, 238 танків і САУ, 1333 бойових літаки. Оборону під Кривим Рогом і Нікополем на правому березі Дніпра та Нікопольського плацдарму на лівому березі Дніпра тримала  6-а німецька  армія, яка мала 17 піхотних, 2 танкові і механізовану дивізії, танковий батальйон, 8 дивізіонів  штурмових гармат (540 тис. чол., 2416 гармат та мінометів калібру 75 мм та вище, 327 танків та штурмових гармат, 700 бойових літаків).

Головний удар по німецькій обороні на правобережжі Дніпропетровщини нанесли 46-армія генерала В.Глаголєва та 8-а гвардійська армія генерала В.Чуйкова 3-го Українського фронту генерала армії Малиновського Р.Я. із метою вийти до Дніпра у тил Нікопольського плацдарму противника. Назустріч їм наступали на лівобережжі війська 4-го Українського фронту генерала армії Толбухіна Ф.І.

Прорвавши оборону німців 2-го лютого 1944 р. війська 3-го Українського фронту оволоділи 5 лютого 1944 р. м. Апостоловим. З’єднання противника в районі Нікополя та Марганця опинились під загрозою повного оточення, тому німецьке командування почало відводити свої війська на південний захід з Нікопольського плацдарму та від Нікополя.

Наказом ВГК Збройних Сил СРСР від 6 лютого 1944 р. була оголошена подяка військам 3-го Українського фронту та дано в їх честь у той же в Москві салют в 20 артилерійських залпів з 224 гармат.

Пізно увечері 7 лютого 1944 року, переслідуючи відступаючі німецькі війська, війська 6-ї армії генерала  І.Шльоміна – 203-я та 333-я стрілецькі дивізії почали атаку на Нікополь зі сходу.

Одночасно від смт. Кам’янки – Дніпровської через Дніпро і плавні почали переправлятися війська  3-ї гвардійської армії генерала Д.Лелюшенка: 5-а окрема гвардійська мотострілецька бригада, 266-а стрілецька дивізія, 32-а гвардійська танкова бригада. Згодом, безпосередньо, бойові дії за місто вела 244-а стрілецька дивізія та інші частини 6-ї армії.

Спільними зусиллями цих з’єднань і частин 3-го та 4-го Українських фронтів в ніч з 7-го на 8-е лютого м. Нікополь було звільнено від німецьких окупантів. Війська противника втратили під містом тисячі солдат і офіцерів убитими, пораненими та полоненими, багато військової техніки та майна.

8 лютого 1944 р. Наказом Верховного Головнокомандування ЗС СРСР №71 була оголошена подяка військам 4-го Українського фронту за ліквідацію Нікопольського плацдарму німців та в їх честь у Москві в той же день о 20.00 було дано салют в 12 артилерійських залпів з 124 гармат.

8 лютого 1944 р. наказом Верховного Головнокомандування №72 військам 3-го та 4-го Українських фронтів, які брали участь у розгромі Нікопольського угрупування, була оголошена подяка та в їх честь здійснено салют у 21.00 з 12 артилерійських залпів з 124 гармат.

За мужність і героїзм у боях за Нікополь та на Нікопольському плацдармі було присвоєно звання Героя Радянського Союзу 19-ти генералам, офіцерам, сержантам і солдатам. Наказом Верховного Головнокомандування було присвоєно почесне найменування «Нижньодніпровських» та «Нікопольських» військам 3-го та  4-го Українських фронтів. Указом Президії Верховної Ради СРСР були нагороджені орденами військові частини, які відзначились в боях за Нікополь та при ліквідації  Нікопольського плацдарму німців.

В бою за Нікополь загинуло, померло від ран і було поховано в братських та індивідуальних могилах на міських цвинтарях 568 військовослужбовців РСЧА. В квітні 1975 р. їх останки  були перепоховані на Меморіалі «Вічної Слави», який був відкритий 9 травня 1975 р. За даними облікової картотеки  військових поховань за даними на 1991 р. з них було відомо 167 осіб.

Інформація з сайту Нікопольського краєзнавчого музея

Читать предыдущую

Международный день стоматолога

Читать следущую

Международный День Бармена