Мешканці Княжої (колишня Жуковського) б’ють на сполох. На мікрорайоні з’явився живодер! Він систематично замучує до смерті... беззахисних кошенят. Хто це – точно поки невідомо. Але у місцевих є конкретні припущення щодо особи, яка займається такими звірствами. Тепер за нею стежить вся околиця.
Хто бував на Жучці, знає, скільки там кішок. І можна уявити, яке потомство вони періодично народжують на світ Божий. Тому коли Олег Дергунов почав ходити мікрорайоном і збирати кошенят, нібито для того, аби «роздати їх через інтернет», місцеві жіночки, що підгодовують безхатніх тварин, не могли натішитися такому благородству хлопця. З радістю передавали йому у руки пухкенькі грудочки, знімаючи з себе головну біль, куди ж їх прихистити.
І все би нічого, аж одного разу саме під вікнами 16-річного юнака місцева мешканка, що попросила не називати своє ім’я, побачила декілька згорточків, у яких були... мертві кошенята.
- Мені стало зле, коли я це побачила. Вони були обмотані скотчем, може задушені. Я сильно не вдивлялася, бо не могла фізично. У стресовому стані я не додумалася, що треба сфотографувати мою жахливу знахідку. Це би зараз значно полегшило справу. Але тоді я не розуміла нічого. Я лише бачила на землі серед інших того котика, якого я до цього власноруч віддала Олегу – повірила йому, що через інтернет знайде сім’ю бідоласі. І тільки поступово до мене дійшло, що до чого. Я почала розпитувати сусідів, що хто бачив, що хто чув. Місцеві дітлахи розповіли, що теж бачили кошенят з порізаним животиком, із заклеєним скотчем ротом і носиком. За їх словами, трьох вони навіть встигли врятувати. Чоловік з 80-го дому повідомив зовсім шалену звістку, що його хлопці бачили в інтернеті зняті на відео звірства над кошенятами, і за IP-адресою встановили реальну адресу живодера...
Наразі у поліцію подана заява з десятком підписів від мешканців навколишніх будинків. Місцевий дільничий наразі ніяк не коментує цю справу. І поки поліція мовчить, я як журналіст «ГН» навідалася у гості до Олега Дергунова, аби взяти коменатар у хлопця.
Двері мені відчинив невисокий русявий юнак, у якого тільки-но пробиваються вуса, і ще по-підлітковому ламається голос. Але з-за його плеча вже виглядала вагітна дружина (так він її називав при мені). Тобто мене зустріла хоч ще і дуже юна, але вже сім’я. На руках в обох було по котику. У довгому пошарпаному коридорі з трохи затхлим запахом я побачила синій котячий лоток.
- Ні, це не я, - твердо стояв на своєму Олег. І йому вторила дружина, разом із якою вони й ходили по мікрорайону у пошуках котиків.
- Ми спочатку почули характерний сморід за вікном, вийшли і побачили трупи котиків, які ми потім й викинули, - повідомив Олег.
- Виходить, що мертві кошенята, яких ви побачили у себе під вікном, і котики, яких ви збирали – то різні речі? – уточнила я.
- Звичайно!
- Як же ви роздавали котів?
- Через групу у соц.мережі ВК.
- Яку саме групу?
- «Животные Никополя».
- Ти ж розумієш, що я легко можу перевірити, хто і яку інформацію там розміщав?
- Так. Але ж оголошення, за якими розібрали котиків, адміністрація видаляє, - на ходу викручувався Олег. Я сказала «викручувався», бо сама раніше неодноразово публікувала у цій групі оголошення, і їх ніхто не видаляв.
Олег повідомив, що публікував оголошення приблизно два тижні тому. Але прокрутивши стрічку групи «ЖН» на два і навіть три тижні назад, оголошень з його чи ім’ям його юної дружини про котиків я так і не знайшла...
Поки ми розмовляли з Олегом, повз нас пройшло декілька його сусідів. Один з них на моє питання відповів, що бачив з місяць тому труп котика під вікнами під’їзду.
Олена Захарова, голова ОСББ, у чиєму будинку мешкає Олег, підтвердила, що двірник ще з початку цього літа скаржилася, що їй систематично доводиться прибирати мертвих кошенят з одного і того самого місця – під вікнами 4-го під’їзду 85-го будинку (саме у цьому під’їзді мешкає юнак).
Олена Вікотрівна розповіла, що знає цього хлопця давно. Що мама його сиділа у тюрьмі, і вже померла. Що в цьому році померла й опікун Олега – бабуся, яка мешкала разом з ним. Що вчився хлопець у кількох школах, але до 16 років спромігся закінчити лише шість класів. Що Олена Вікторівна навіть допомагала влаштувати Олега у вечірню школу, але її юнак так і не закінчив.
- Так, у Дергунова дуже швидкий розум. Коли його не знати, то можна повірити всьому, що він скаже. Настільки складно розповідає. Його би тямущу голову – та на кориисні справи. Але ж.., - зітхнула Олена Вікторівна. - Якщо все підтвердиться, то хлопцю неодмінно потрібен психіатр.
Повертаючись до припущень щодо того, що котиків вбивали не просто так, а з метою відзняти процес та відправити в інтернет. Вивчивши сторінку Олега, я побачила, що у графі «місце роботи» він написав – «ЮТУБЕР» (хоча мені при зустрічі юнак сказав, що працює на автомийці. На якій – уточнювати не захотів). Тобто з можливостями цього глобального інтернет-ресурсу він знайомий. Хто не в курсі – якщо твої відео стають популярними на ютубі, ти можеш заробляти реальні гроші за рахунок реклами.
На ютуб-каналах Олега я поки що не знайшла ніяких роликів про котиків. Він займається відеооглядами комп’ютерних ігор на кшталт ГТА. Перегляди його відео незначні. Але коли я почала шукати ролики з тегами «вбивство кошенят», перегляди таких відео перевалюють за мільйон. Отож, варіант того, що кошенят замучували до смерті заради заробітку у ютубі, не можна відкидати. Хоча наразі прямих доказів у нас немає. Тільки припущення.
Олена Омельченко, юрист, голова благодійного фонду «Нікопольский притулок для тварин «Шанс на життя»», повідомила, що поки на руках немає жодного факту (фото, відео), людину не можна звинуватити у злочині. Поліція навіть не відкриє кримінальну справу. Максимум що буде – дільничий проведе бесіду з підозрюваним.
- У разі, якщо такі дії вчинила неповнолітня особа, про повноцінну кримінальну відповадальність не йдеться. Домашній арешт до 6 місяців чи інший подібний запобіжний захід. Але якщо хлопець в офіційних стосунках зі своєю дівчиною, то він автоматично набуває повної дієздатності. А вбивство тварин, та ще й якщо у присутності неповнолітніх, та ще якщо із розповсюдженням у мережі, - то це до 8 років ув’язнення, - сказала Олена Іванівна.
- Та навіть коли немає прямих доказів, не варто мовчати. Мешканці мікрорайону мають право знати, що коїться навколо них, та й поліція більше уваги приділить написаній людьми заяві. - підсумувала Олена Омельченко.
Алёна Зинченко
Джерело http://nikopolnews.net
