• 28 сентября 2020

Я не хочу, аби мої діти починали життя із дірок у гойдалках

Я не хочу, аби мої діти починали життя із дірок у гойдалках

Мудрі люди говорять, що треба робити добро та кидати його у воду. Ото й виходить, що на поверхні зазвичай ми бачимо лише балачки та жаління. А ті, хто насправді щось робить, мовчать. Тому здається, що нема ані справ, ані тих, хто їх втілює у життя. Але вони є, і сьогодні я хочу розповісти про таких людей.

Це родина Фролових – Ліна та Андрій. Багато хто знає Ліну як талановиту нікопольську журналістку та поетесу. Довгі роки вона робила світ кращим своїм словом, а коли почала жити з чоловіком та двома дітьми у власному будинку – захотілося ще й ділом.

Недалечко від домівки Фролових, біля «рогів» на Лапинці, розташований чималий дитячий майданчик, встановлений НЗФ 5 років тому. За цей час дитячі гойдалки трохи обшарпалися. Деінде вже не вистачало дощочок і свіжої фарби. Власними силами Фролови зробили та прикрутили нестачу. На часі – фарбування.

- На цьому майданчику бавляться мої діти, - повідомила Ліна, - Я не хочу, аби їх життєвий шлях починався із дірок у гойдалках. Вірю, що «теорія розбитих вікон» працює, тому вважаю за потрібне швидше «засклити» прогалини, аби майданчик зовсім не розбомбили.

Насправді, я далеко не перша, хто долучився до благоустрою цього дитячого містечка. Ще у минулому році активісти розклеїли на Лапинці оголошення із закликом прийти і навести лад на майданчику. Знаєш, відгукнулося багато людей. Кожен день там хтось працював. Годинку-другу, у кого скільки вистачало часу. Потім змінювали один одного. Просіювали пісок, яким вкритий весь майданчик, щось майстрували, ремонтували. Особисто я назбирала тоді два великих мішки зі сміттям, яке бездумно залишили деякі відпочівальники. (Доречі, цьогоріч сміття поменшало – вдался зібрати лише один мішок).

Отож, батьки не полінувалися витратити свій час та кошти на благоустрій ігрового простору для своїх дітей. І це приємно вразило. Звичайно, що після такої колективної роботи хочеться і надалі підтримувати майданчик у належному стані.

Як мати двох дітей, як член шкільного батькіського комітету я часто стикаюся з різними проявами громадської активності. І скажу, що вона є. Не задля піару чи якихось третіх цілей. А задля комфорту свого, своєї сім’ї. Пам’ятаю, як голова нашого батьківського комітету разом із чоловком два літні тижні як на роботу ходили до нашого класу і самотужки ремонтували там підлогу. Мовчки, нікого не напрягаючи, і не перед ким не хвалячись. Просто вони знали, що так належить чинити. От і все. Завдяки таким людям наша планета крутиться далі.

Алёна Зинченко

Джерело http://nikopolnews.net

Читать предыдущую

Починається новий раунд між церквою УПЦ (МП) та патріотичною громадськістю Нікополя

Читать следущую

Чому турбота про комфорт школярів та віддана праця директора школи стали приводом для невдоволмення громадських активістів?

Каталог предприятий Никополя

+ Добавить предприятие