Мудрі люди говорять, що треба робити добро та кидати його у воду. Ото й виходить, що на поверхні зазвичай ми бачимо лише балачки та жаління. А ті, хто насправді щось робить, мовчать. Тому здається, що нема ані справ, ані тих, хто їх втілює у життя. Але вони є, і сьогодні я хочу розповісти про таких людей.
Це родина Фролових – Ліна та Андрій. Багато хто знає Ліну як талановиту нікопольську журналістку та поетесу. Довгі роки вона робила світ кращим своїм словом, а коли почала жити з чоловіком та двома дітьми у власному будинку – захотілося ще й ділом.
Недалечко від домівки Фролових, біля «рогів» на Лапинці, розташований чималий дитячий майданчик, встановлений НЗФ 5 років тому. За цей час дитячі гойдалки трохи обшарпалися. Деінде вже не вистачало дощочок і свіжої фарби. Власними силами Фролови зробили та прикрутили нестачу. На часі – фарбування.
- На цьому майданчику бавляться мої діти, - повідомила Ліна, - Я не хочу, аби їх життєвий шлях починався із дірок у гойдалках. Вірю, що «теорія розбитих вікон» працює, тому вважаю за потрібне швидше «засклити» прогалини, аби майданчик зовсім не розбомбили.
Насправді, я далеко не перша, хто долучився до благоустрою цього дитячого містечка. Ще у минулому році активісти розклеїли на Лапинці оголошення із закликом прийти і навести лад на майданчику. Знаєш, відгукнулося багато людей. Кожен день там хтось працював. Годинку-другу, у кого скільки вистачало часу. Потім змінювали один одного. Просіювали пісок, яким вкритий весь майданчик, щось майстрували, ремонтували. Особисто я назбирала тоді два великих мішки зі сміттям, яке бездумно залишили деякі відпочівальники. (Доречі, цьогоріч сміття поменшало – вдался зібрати лише один мішок).
Отож, батьки не полінувалися витратити свій час та кошти на благоустрій ігрового простору для своїх дітей. І це приємно вразило. Звичайно, що після такої колективної роботи хочеться і надалі підтримувати майданчик у належному стані.
Як мати двох дітей, як член шкільного батькіського комітету я часто стикаюся з різними проявами громадської активності. І скажу, що вона є. Не задля піару чи якихось третіх цілей. А задля комфорту свого, своєї сім’ї. Пам’ятаю, як голова нашого батьківського комітету разом із чоловком два літні тижні як на роботу ходили до нашого класу і самотужки ремонтували там підлогу. Мовчки, нікого не напрягаючи, і не перед ким не хвалячись. Просто вони знали, що так належить чинити. От і все. Завдяки таким людям наша планета крутиться далі.
Алёна Зинченко
Джерело http://nikopolnews.net
