Про буккроссинг я дізнався випадковочерез соц. мережі, десь у 2013 році. Мені одразу ж сподобалася ідея, оскільки розумів:знання повинні бути вільними, аби бути дійсно корисними. Яка цінність книги, що пилюжиться на поличці? Мета книги полягає у її популярності серед читачів. З розвиненістю бук кросингу вкраїні, люди стали більше читати, особливо молодь. Цікавість молодих дівчат і юнаків, самі розумієте, якісний розвиток особистості та суспільства. І ще, найголовніше: країни, в яких читають найбільше - багаті та безпечні для життя. Чесно кажучи, не думав, що буду першим, хто займеться цією справою у місті, але після дослідженняміжнародного та українськогосайтівбуккроссингу (без реєстрації на яких буккроссинг НЕможливий), зрозумів - що я дійсно перший з Нікополята один із перших сотень в Україні.
Почав активно реєструвати свої книги та вперше відпускати на волю. Вперше офіційно і масово я виклав книжки з однодумцями під час флеш-мобу, 17 листопада 2013 року разом з Українським Розмовним Клубом Нікополя , а потім точно таку акцію повторив 26 жовтня 2014 року.
26 жовтня 2014р. можна вважати офіційним днем початку книгооберту в Нікополі. Всього пройшло декілька буккросингових акцій , в яких взяло участь кілька десятків людей. Книжки ми клали у найрізноманітніші місця в старій частині міста. Деякі з учасників акцій, вже ніби-то знали щось про буккроссинг, і навіть розповідали, що хтось вже намагався робити безпечні полички у супермаркетах та бібліотеках, але усе це діло загнулося - оскільки це були просто місця, де лежали книжки без жодної інформації про буккроссинг. Тому, я відповідав з посмішкою, пояснюючи - що це не буккроссинг. Винести книги на край вулиці, щоб люди розібрали - те саме, що робили місцеві"буккроссери"... Вже після основних акцій, було декілька статей у пресі про буккроссинг в Нікополі. І це дало не поганий результат.
Розвиючи книгооберт я діяв переважно самостійно, намагаючись популяризувати йогояк тільки можна: через друзів, знайомих, акції, ЗМІ, тощо. І результати були. В той же рік, я створив безпечну поличку у Центральній Дитячій Бібліотеці. За змістом, це дійсно перша справжня безпечна поличка. Оскільки самі бібліотекарі потім мені сказали: - Що усі попередні намагання бібліотек робити щось подібне, закінчувалися нічим. Всі намагання принести в місто буккросинг були марними. І як це не так, можете запитати Ви? Наприклад, моя подруга з Луцьку, бачила таку "ініціативу" бібліотеки... І знаєте як це виглядає? Звичайна поличка, з 2-3 книжками, БЕЗ НАЛІПОК та будь'якої іншої інформації(!!!) То, перепрошую, яким це місцем книжки і поличка мають відношення до буккроссингу? Жодного!
Мої Вам поради. Займайтеся буккроссингом публічно, не стидайтеся і використовуйте кожну можливість розповісти, пояснити людям: що таке буккроссинг? Тільки таким чином, можна дійти до того, котрий я називаю "критичною точкою". Тобто до момента, коли буккроссинг в Україні почне жити самостійно, коли про нього буде дійсно не тільки знати або чути більша частина людей, але і розуміти, для чого він створений і живе.
Продовжував далі, реєстрував і відпускав власні книжки. Іноді, залишена на зупинці книжка, викликала просто неймовірну увагу людей. Вони одразу збиралися навколо неї і влаштовували дискусії. Крім тогт, мною була створена спільнота буккроссерів Нікополя. До речі я помітив - книжки слід лишати саме на залюднених зупинках, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬША КІЛЬКІСТЬ ЛЮДЕЙ ПОБАЧИЛА, що ви робите.
Поличка у Центральній Дитячій Бібліотеці Нікополя. На кінець 2014 року, вже були позитивні результати у книго оберті в місті . Нікопольці реєструються на міжнародному та українському сайтах. Через мою діяльність, Нікополь тепер на 3 місці в Україні за кількістю відпущених книг. Перед Нікополем, тільки Київ та Львів. Ось, як може вплинути на буккроссинг всього одна людина. Сам я випустив більше 500 книжок, і є першим буккроссером Україні на українському сайті. Також, я потрапляв і на перші місця рейтингу буккроссерів на міжнародному сайті. Сподіваюся, моя історія успіху та активності не була марною і знайдеться хочаб кілька людей, що будуть натхненні цією ідеєю і продовжать мою справу в місті після мене.
Я стверджую, головною проблемою буккроссингу в Україні є самі, так звані буккроссери (більшість з яких, такими не є), які не дотримується правил буккроссингу і через те, не відбувається якісного розвитку руху. Книги не реєструються, наліпки (ексілібри) - не клеяться. Як наслідок, людина котра знаходить книгу - не отримує бодай якоїсь інформації про книгооберт і тому книга знову кладеться на поличку, але вже нового власника, який її ніколи не відпустить, замість того, щоб продовжити свою подорож. На цьому подорож книги закінчується.
Розуміння принципів буккроссингу тими, хто ним намагається займатися - головний чинник, який впливає на успіх чи занепад руху. Адже буккроссинг - це книгооберт книг у суспільстві . Він існує за принципом соціальної мережі, а тому книги потрібно відпускати постійно, і спонукати до цього інших, розповідати про звільненян книг друзям, знайомим, рідним. Перш за все, треба почати з себе… Подумайте: навіщо Вам книги в дома, які ви вже прочитали? Вони можуть стати дійсно корисними іншим. Коли критична маса людей буде розуміти це, буккроссинг почне жити автономно. І вже, не буде потрібно постійно "підтримувати тиск" його існування, можна лише безкоштовно знаходити будь-яку книгу, яка вас цікавить у розвиненій мережі обміну безкоштовно.
Костянтин Іватович
Источник: Никополь-ART
