Голокост у Нікополі восени 1941 року

Голокост у Нікополі восени 1941 року

Ще до нападу нацистської Німеччини на Радянський Союз Гітлер та керівництво СС прийняли рішення про створення спеціальних військових підрозділів для здійснення масового знищення єврейського населення.

Після вторгнення нацистів в СРСР на території України діяли поліцейський полк «Південь», 1-а мотопіхотна бригада СС, а також інші каральні підрозділи. Їх командир обергрупенфюрер СС Екельн отримав таємний наказ безжально розправитися з єврейським населенням. В кожному місті, де перебували нацистські окупанти, за ними залишалися десятки тисяч розстріляних мирних людей і військовополонених.

23 вересня 1941 року підрозділи 1-ї мотопіхотної бригади СС «Херман» (названа за прізвищем її командира) прибула у Нікопольський край. Її завданням була охорона шляхів, марганцевих шахт, боротьба з партизанами і проведення «акції за військовим звичаєм» (так нацисти називали знищення єврейського населення). А вже 27 вересня першими жертвами есесівців стали десять євреїв. Це був початок масового і кривавого терору.

Карателі використали для розстрілів протитанковий рів на виїзді з міста убік Дніпропетровська. В цей час органи місцевої окупаційної адміністрації взяли на облік усіх мешканців єврейської національності, примушували їх працювати на прибиранні міста від руїн, утворених внаслідок бойових дій.

За трофейними документами бригадного штаба «Хермана», 3 жовтня 1941 року було розстріляно 130 осіб – чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, а 5 жовтня в протитанковому рові було страчено вже 570 євреїв.

Після боїв з партизанами 10 жовтня 1941 року бригада СС вирушила в район Конотопа. Але деякі її підрозділи ще залишились. Так, в районі с. Шолохове ремонтний взвод під командуванням унтерштурмфюрера СС Теубнера з надзвичайною жорстокістю, яка вразила навіть командування бригади, розстріляв 191 особу єврейської національності. Теубнер був відданий під військовий суд за проведення страт без наказу, фотографування їх і розповсюдження цих фото.

Книга Скорботи України щодо жертв Голокосту в Нікополі нараховує 43 особи. Загинули сім’ї Арамсон, Витігайловських, Молдавських, Фішманів, Хайкіних та інших. Мабуть, всі імена загиблих знає лише Всевишня сила.

                                                        

                                                       Пам’ятник жертвам Голокосту у Нікополі

Злочини проти людства, які здійснили німецькі нацисти, не мають строку давності і засуджені не тільки Нюрнберзьким міжнародним трибуналом, але й пам’яттю людства.

Не всі злочинці предстали перед судом, частина з них загинула у воєнних діях, у т.ч. і бригадефюрер СС Херман.

В умовах кривавого терору нацистів та їх поплічників, коли переховування євреїв каралося розстрілом, серед нікопольців знайшлися мужні люди, які врятували у жовтні 1941 року єврейську сім’ю Сари Бакст з чотирьох осіб. Це Федір Іванович Вовк, колишній директор СШ №9, та вчителі цієї школи Єлизавета Шкандель і Марія Мізіна. Врятовані дожили до приходу Червоної Армії завдяки заходам Вовка Ф. І. по їх переховуванню.

Лише у 1990-ті роки стало відомо про цей благородний вчинок. Документи стосовно цієї події були передані до Ізраїлю у музей Яд-Вашем. Вовку Ф. І., Шкандель Є., Мізіній М. було присвоєно звання «Праведники народів світу».

У квітні 2007 року в Нікополі на будівлі СШ №9 було урочисто відкрито меморіальну дошку на їхню честь, але до цього часу так і не вирішено питання про її занесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ, історик.

Джерело http://ntm.net.ua/

Читать предыдущую

Субсидия-2017: Куда «идут» сэкономленые кубы газа

Читать следущую

Ремесленник, прокатчик, орденоносец

Каталог предприятий Никополя

+ Добавить предприятие