На початку грудня у Дніпропетровську відбувся 8-й міжнародний фестиваль - «Чорнобильські Мотиви», який був заснований Дніпропетровською облдержадміністрацією ще у 2007 році. Його метою є вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В цьому році у чорнобильському фестивалі приймали участь близько 70 колективів з Білорусії, Німеччини та України. Серед різноманітної географії учасників Чорнобильських мотивів можна було знайти і нікопольців. Наші земляки продемонстрували свої таланти у двох номінаціях. У номінації «Кращий декламатор» перше місце посів хореограф-балетмейстер КЗ «НКДЦ» - Олександр Міщенко; друге - у вихованки театральної студії «Дебют» з БДТ Марії Безродньої. А в конкурсі на кращий малюнок перемогу здобула нікопольська школярка з СШ №15.
Конкурс малюнків пройшов заздалегідь. Учасники номінації надсилали свої роботи за місяць до початку фестивалю, адже їх нагороджували на відкритті - 5 грудня. Натомість, нікопольським декламаторам довелось пройти прослуховування. По закінченню Чорнобильського фестивалю мені пощастило поспілкуватись з Олександром Міщенком та розпитати про його участь у фестивалі в якості декламатора.
Олександр Миколайович− досить відома особа в нашому місті. Протягом останніх 26 років він є незмінним керівником ансамблю народного танцю «Радість». Окрім того, в місті його знають ще й як найкращого ведучого загальноміських свят…
- Як Ви вирішили взяти участь у міжнародному конкурсі «Чорнобильські мотиви»?
- Мені зателефонував голова Нікопольської організації «Союз Чорнобильців» і запропонував взяти участь. В минулому році на цей фестиваль вже їздила випускниця театральної студії «Дебют» під керівництвом Ірини Салінен. Звернувшись до Ірини Володимирівни, голова чорнобильців міста поцікавився в неї: чи може вона порекомендувати творчих людей, які можуть виступити на фестивалі від нашого міста? І вона порекомендувала…
- З яких номінацій складався фестиваль?
- Фестиваль складався з таких категорій: малюнок, вокал, авторська пісня, авторський вірш і читець-декламатор. Звичайно, всі твори конкурсантів повинні були мати тему, пов'язану з Чорнобилем.
- Чому Ви взяли участь саме у цій категорії?
- Звичайно, у силу своїх можливостей та своєї освіти, я міг підійти під одну номінацію –«Читець-декламатор».
- Як готувались до виступу, і скільки часу у Вас зайняла підготовка?
- Готуватись я почав за півтора місяці до початку фестивалю. Спочатку думав виступити з «легеньким» віршем. Для мене не становило б ніякої важкої праці знайти в інтернеті поезію про Чорнобиль, вивчити її і розповісти. До речі, багато учасників так і зробили - вони читали або свій твір, або вірш з інтернету. Я довго знаходився у творчому пошуку, тому що тривалий час мислив, як подати тему Чорнобиля. У пошуках твору на задану тему знайшов багато маленьких та великих віршів на російській і українській мові, багато відшукав авторських віршів різного розміру… Навіть знайшов твори українських метрів, таких як Іван Драч. Але в процесі підготовки подумав, що журі конкурсу буде не цікаво слухати відомий твір, і я акцентував свою увагу на менш популярних віршах. Один із таких творів мені надіслала Тамара Мороз, її вірш мені сподобався… Але раптом мене осяйнула думка, що я буду дуже примітивний, якщо зачитаю просто вірш. Тоді вирішив зробити композицію з музикою, відео та текстом. Розпочав роботу над літературно-музикальною композиціє «Дні і ночі Чорнобиля». Спочатку думав зробити композицію з віршів і накласти її на музику, але за 10 днів до конкурсу мною було прийнято рішення написати текст, типу журналістського, і зробити репортаж з місця події. Я перечитав багато літератури, пов'язаної з чорнобильською трагедією, аби зробити фрагменти репортажу жахливої події з підтверджуючими документальними відео, які були зроблені під час ліквідації аварії на 4-му блоці ЧАЕС. Мій репортаж був побудований у хронологічному порядку, починаючи з 26 квітня 1986р. і закінчуючи 30 листопада цього ж року, коли об’єкт укриття був готовий. З відео мені допоміг Костянтин Орішечко, який зі мною їздив і на фестиваль.
- Як відреагувала зала на Ваш виступ?
- Глядачі мені аплодували стоячи.
- Чи були зірки у складі журі?
- Так, головою журі була українська співачка – Ніна Матвієнко. Вона мене нагороджувала на гала- концерті.
- Це Ваш перший конкурс декламаторів?
- Ні. Перший відбувся, коли я навчався у класі другому… Він проходив у літньому таборі «Восход». Тоді я зайняв друге місце.
- Ви відвідували у дитячі роки театральну студію, де б могли навчитись виразному читанню?
- Ні, не відвідував ніколи. А своїм вчителем по виразному читанню вважаю шкільного викладача російської мови та літератури Мірзоян Аллу Тихонівну. Вона нас примушувала кожної навчальної чверті вивчати один вірш не із шкільної програми і розказувати їй виразно на уроці.
Через декілька днів після міжнародного фестивалю «Чорнобильські мотиви» Олександру Міщенко виповнилось 50 років. Під час нашого спілкування з ним я поцікавилась його шкільним і студентським життям.
Шкільні роки майстра народної хореографії пройшли у 5 школі. І буквально з 1-гокласу маленький Олександр долучився до азів хореографії. «Чому саме танцювальне мистецтво, а не футбол чи волейбол?» – запитаєте Ви.
Тому що 2 вересня 1972 року до класу, де розпочинав шкільне життя Олександр Міщенко, увійшла піонервожата, що набирала дітей до гуртка бального танцю. Дівчина поглянула на Сашка і сказала йому:
- Будеш танцювати, сьогодні на репетицію!
З того дня першокласник Олександр почав відвідувати танцювальний колектив. Перші 5 років колектив очолювала Пролетарська Віра Андріївна, а потім гурток функціонував без керівника… Його учасники, учні 5 школи, продовжували займатись улюбленою справою самостійно. До складу бального колективу входилиталановиті хлопці і дівчата, такі як: Наталя Юркович, Борис Фарштенгітер, Олена Лещенко, Вікторія Полянська, Оксана Михайлюк…
А в 10 класі доля міцно пов’язала Олександра Миколайовича з ансамблем народного танцю «Радість», який він зараз і очолює. До цього ансамблю його запросила знайома, яка вже ходила у щойно створений колектив. Десятикласник не одразу прийняв запрошення, але, трошечки подумавши, все-таки погодився. Прийшовши на перше заняття, побачив багато друзів та однокласників….
Хлопцю вдалось опанувати народну хореографію за два роки, і по закінченню школи він вступив до Національного Університету Культури і Мистецтв на хореографічне відділення. Навчання у столиці хлопцю далось не легко, адже щоденні фізичні заняття вимотували . Але фанат хореографії витримав всі скрутні моменти студентсько-танцювального життя і з 1-го лютого 1988 р. викладає народну хореографію у рідному місті!
Марина Щученко
Источник: Никополь-ART
