Він 4 рази обійшов навколо земної кулі! Подолав 160 тисяч кілометрів (окружність Землі – 40 тис км) без автоматизованих засобів. У нагоді Сергію Гордієнко ставали тільки велосипед, лижі, човен та власні ноги. Побував у Південній та Центральній Америці, Африці, Сибіру, в Антарктиді, а на Північному полюсі першим встановив український прапор.
У 2017 році Сергій Іванович здійснив дуже цікаву подорож уздовж узбережжя Чорного моря, від України до Турції, на морському каяці. 12 січня мандрівник щедро поділився враженнями від піврічного вояжу з нікопольськими журналістами.
Сергій Гордієнко у нашому місті – не вперше. «Ніяк не можу Нікополь оминути. Звідси – найкоротший шлях через Каховку», - говорить досвідчений мандрівник. А після Каховського моря Гордієнка та його каяк чекало бурхливе Чорне море. М. Дніпро - м. Запоріжжя - м. Нова Каховка – м. Гола Пристань – м. Очаків – м. Одеса – м. Вилкове (Україна) – м. Констанца (Румунія) – м. Варна – м. Бургас (Болгарія) – м. Караджакей – пролив Босфор – м. Зонгулдак – м. Синоп – м. Трабзон – м. Ризе (Турція) – м. Батумі (Грузія) – такий шлях у майже 4 тисяч кілометрів подолав 59-річний чоловік на цей раз.
- З весни до осені 2017 року мандрував я уздовж морського узбережжя. Став першою людиною на весловому судні, яка подолала такий шлях, - розповідає пан Сергій. – Справа у тому, що за турецьким законом на подібному транспорті не можна заходити у їх порти. Такі витівки загрожують депортацію та солідним штрафом. Але мені це вдалося зробити. Пам’ятаю, як пропливав на своєму каяці повз величезні воєнні кораблі. І як здивовано дивилися з палуби на мою зухвалу витівку матроси. Допомогла моя наївність. Бо тоді я ще не знав про особливості турецького законодавства, тому сміливо веслував до наміченої мети. А потім мені дуже допомогла наша діаспора у Туреччині. Коли мене все ж зупинила морська охорона, українські помічники дійшли до ООН та українського уряду, аби уникнути моєї депортації.
- Цього разу я краще познайомився з українською діаспорою у різних країнах, - продовжує свою розповідь Гордієнко. - Головний висновок: вони там відчувають себе набагато більше українцями, аніж ми тут. Якщо на своїй землі ми говоримо про свою державу стиха, то вони на чужині – у повний голос. Нам намагаються вдовбити, що ми якісь меншовартісні. Але коли я подививя, як порівняно з іншими наші люди демонструють і свої розумові здібності, і зонішні дані, і вміння показати себе – то бере гордість. Дуже високо несе український прапор наша діаспора. У мене є на меті налагодити зв’язок з якомога більшою кількістю україньких діаспор у світі. Бо наразі влада не дуже активно заматься цим питанням, але ж то є часточка нашої держави у кожній країні.
Я помітила, що під час свого виступу пан Сергій періодично вертів у руках звичайнісінький телефон. Як то кажуть – горіхокол.
- Мабуть, такий апарат надійніше в екстремальних умовах, аніж смартфон? – припустила я.
- Звичайно! За цю мандрівку я сім разів потрапляв у шторм. Один раз думав, що це вже останній у моєму житті. Декілька разів мій телефон пірнав під воду. І нічого, живий. Універсальні речі – шкідливі. Сокира потрібна, аби дрова рубати, а не реп на ній слухати. І взагалі, я вважаю, що найкраще – це ворог хорошого. Ви мене розумієте, так?
Сергій Іванович – майстер з виживання. Колись в Антарктиді він потрапив під воду, захворів тяжко. А був сам-один. І через деякий час зрозумів, що потихеньку помирає. Що тоді врятувало? Усвідомлення того, що він як інструктор з виживання в екстремальних умовах не має так ганебно загинути. Нащо тоді годиться його вчення? Врятував звичайний сором.
- Вам ніколи не буває самотньо у подорожах?
- Разом зі мною – цілий світ. Пташки співають, все живе рухається. Самотньо буває тому, хто любить тільки себе.
- Яку пораду з виживання ви можете дати після подорожі до Туреччини?
- Як сказав актор Шон Коннері, шанс – це аванс, але для людини готової до нього. Отож треба вчитися, вчитися все життя, аби вміти використати свій шанс і, врешті решт, вижити. А ще мені дуже подобається японська філософія. Як говорять самураї, жити потрібно так, немовби ти безсмертний. Тоді все піде вірним шляхом.
Сергій Іванович – дуже обізнана людина. За годину розмови ми зачепили тільки деякі краєчки з глиби його знань. Гордієнко, наприклад, розповів, що у результаті міграційних процесів з Африки та Сходу у Турцію, там з’явилися нові види лихоманки. Іноді смертоносної для туристів (жовта). Отож, перед візитом у цю країну треба замислитися про вакцинацію. Ще розповів про коричневого відлюдника – родича каракурта, який потрапив до України морем з Африки. Це небезпечний павук, укус якого безболісний, але після нього можлива ганргрена всього тіла. Розповів, як бачив у Чорному морі білих акул. Небагато, але вони, так само як і тигрова та акула-молот, у наше море іноді заходять.
У 2018 році Гордієнко відпочиває від подорожей. Його вже зачекалися студенти Київського університету туризму, економіки та права. А ось у 2019-му мандрівник планує знову вийти на каяку у Середземне море, познайомитися з нашими діаспорами у середземноморських державах, дослідити тамтешню флору та фауну, ну і звичайно дійти нових філософських сенсів та висновків.
Алёна Зинченко
Джерело http://nikopolnews.net
