Мешканка Нікополя, активістка Лариса Ткачова на своїй сторінці у фейсбуці виклала пост, який змушує серце стиснутись і водночас надихає брати приклад із цієї мужньої жінки. Ми не змогла пройти повз цього одкровення.
«Дехто нарікає, що моє життя напоказ у фейсбуці, що я займаюсь популізмом, та всяке таке інше.
Можливо, воно й так, але це не для того, щоби показати, мовляв, е-е-ей, хлоп'ята та дівчата, дивіться яка я кльова, яке в мене цікаве та насичене життя, чи навпаки, все летить шкереберть - help me.
Це для того, щоби почути від родини з маленькою, гарненькою розумняшкою, хворою на дитячий церебральний параліч (ДЦП):
- Лариса, вы нас вдохновили на пение и пианино... спасибо, что публикуешь свои посты в сети;
- играет и говорит: мама, смотри, а я как Саша тоже пою;
- это нас Саша Гаргина вдохновила попробовать.
З п'яток років тому, коли я зрозуміла, що все буде не так, як думалось і хотілось, коли в рік моя «болтушка-хахатушка» не сиділа та не повзала, коли я бачила перелякані спустілі очі таких же батьків, я спитала у доні: і що нам тепер робити??? І подумки почула: все буде – любов.
Саме тоді я пообіцяла нам двом, що у яку би позу нас не поставило життя, ми будемо «жити по-справжньому».
- ми не будемо ховатися з тобою вдома (бо сусідка каже, що я, мабуть, пиячила під час вагітності, тому і дитина хвора);
- ти підеш, чи поповзеш у дитячий садок, хоч деякі лікарі казали: «с вашими проблемами дома сидеть надо, кому ваш ребенок там нужен? Что она сможет?» Чи питання кардіолога, взагалі, супер: «А почему Вы её в интернат не сдали? Обычно таких деток сдают в интернат?»;
- ти матимеш такі ж можливості, як і усі;
- ти матимеш можливість зайняти дієву нішу у цьому суспільстві;
- ти будеш не претензійним споживачем соціальних послуг, а навпаки - ти будеш руйнувати стереотипи і змінювати Світ на краще;
- МИ ЗРОБИМО ЦЕ РАЗОМ І ДОПОМОЖЕМО ЦЕ ЗРОБИТИ ІНШИМ РОДИНАМ!
Хоч я вже ледь доношу її від машини до дверей, бо надто важка моя миловидна ДеЦеПешка, але я буду це робити стільки, скільки це буде необхідно... І вона буде ходити у садок, школу, університет, на карате, буде грати та співати, буде займатись усім, чим її душа забажає..
Так! І справді, все наше життя на показ і це лишень для того, щоби зруйнувати стереотипи щодо дітей з інвалідністю, щодо родин, у яких вони виховуються.. Щоби надихнути інших «особливих» вдихати на повні груди...
Дівчатка і хлоп’ятка, все буде – ПО-СПРАВЖНЬОМУ!»
Джерело http://nikopolnews.net
